Я спитаю сиву осінь,
Чом так сумно на душі,
Чому листя холод просять :
"Зачекай, ще не спіши ! "
Чому сонце не спіймалось
На небесний поплавок ?
Покотилося, сховалось,
Вкрало щастя у кульок...
Крил пора - химерна пані,
А думка - пташка загубилась.
Природа в глухому капкані,
Бо що кому судилось...
Жалю лишилися покоси,
І хмари - вмілі косарі,
Дощу накосять, чи то сльози,
Господні впадуть апріорі ?
Гарний вірш. 
