Ластівкою в теплі краї
відпускаю почуття свої .
Наче на крилах будуть вільні .
Та довгими стануть вечори недільні .
Мало сонця , багато бруду .
От знову застуда ...
Сезон ...
Та весною бутон
таки розквітне .
І повернуть додому заблуди .
А поки - журливий ключ .
Летять кудись чи в нікуди .
Виринають з-за хмар цяточками .
Втомлено кидають прощання .
До весни ...
Зустріч не остання .
