Іще жива війна, допоки
Лишився хоч один солдат,
Вона довічний їх неспокій,
Вона немеркнучий набат.
Приходить в ніч, як громовиця,
Розбурхавши тривожні сни,
І сивочолому не спиться,
Як юнаку в часи весни.
…Горобчиком був жовторотим,
Коли покликала труба,
Не знала відступу піхота –
На смерть точилась боротьба.
Це він, від роду сором’яга,
В шинелі довгій, не на зріст,
В бою отримав « За відвагу»,
Як ротний скаже комуніст.
«Який хлопчина цей безстрашний!» –
Відзначить строгий генерал.
Він не зізнається, нізащо,
що плакав, взявши перевал…
За друзів, матір, батьківщину
Солдат в пілоточці рудій
Нещадно мстив, та не загинув,
Бувавши на передовій.
…Не спиться ні на якім боці,
Бузок п’янить, немов вино,
В дві тисячі якомусь році
Він крутить про війну кіно.
І в піджачку, що вийшов з моди,
Він вийде в люди в світлий день.
Бринять, сіяють нагороди,
В такт радісно -сумних пісень.
Прожито, пройдено багато.
Була дорога нелегка…
Вітало переможне свято
Останнього фронтовика.
2012р.
РS Гадалося, війни більше не буде
Кровопролиття не допустять люди...
Не можу відгукнутись.Дивуюсь,що на таку тему мало читають.І хто? Поети.Дякую Вам,Ніно,за вірш,за увагу до наших визволителів.В моєму селі перед днем Перемоги помер останній фронтовик.
