Мовчання не перекричати
Та ти мене слухай...
Я знову порушу
цю тишу буденну.
Я мушу...
Я змушу не дорікати,
На долю за те,що вона в нас забрала.
Південну,невинну...
любов соколину
Відверту, постійну...
мою і твою
Любов та злетіла
димком тополиним
І так відчайдушно згасила
зорю...
Те сонце,що з сил із останніх світило
Дорогу,- той шлях від тебе до мене.
Те сонце,що лише у згадках лишило
Розраду,в якій була наша потреба...
Між жестів,думок...
крізь мовчання врожай
Шукаю я слів,
так потрібних для втіхи
Шукаю крізь жаль,
крізь всесвітній "бувай"
- надію.
Надію для тебе.
Повіки
..своїми руками
від болю прикриєш
Мовчиться тобі,
а в мені все лютує.
Мовчанням
ти долевий вирок зустрінеш.
Мені ж не до тями-
кричу...протестую...
Невже ж то в тобі
не знайдеться і слова?
Хоч ласки,хоч злості...
лиш присмак гіркий...
Це,певна, мені найболючіша змова
Коли я в словах...
ти ж до болю німий...
