Тож перший сніг все сипав , сипав і на поля і на дороги.
А рано вранці стрівся з містом: блідим, знесиленим, вологим.
на мить все стихло і принишкло , бо вибрав місце сніг негоже.
І раптом на міськім подвір'ї сніг простогнав: ,,хто допоможе?".
Вдихаючи повітря з брудом , з молекулами газ- пропану
його сніжинки відмирали. Був чути плач:,,я тану, тану".
Життя біжить, несеться з вітром і байдуже чи день, чи ранок.
Нам ніколи вслухатись в всесвіт, тож сипем сіль на свіжу рану.
