Чому у тебе, мамо, знову сумні очі -
Втопили в собі смуток місячної ночі?
Невже років ти стала полонянка
Й не взмозі дочекатись сяйва ранку?
Торбина спогадів...
Шукаєш там помилки...
Покинь її. На плечах не носи:
Пече нестерпно - обміліє річка,
І не побачиш в ній верби краси.
Давай дістанем скриню, де приємності,
І смуток закупорим в скляні ємності.
