ЛЮБОВ Й ПТАШКИ
(12.07.15)
Петра і Павла… добре я це знаю
Я поважаю їх. І разом з тим кохаю
І лише це, мабуть, мене «тримає»
Та ж дав собі команду, вкотре, не писати
Та пишеться, чомусь, не можу спати
Почув я спів пташок і, вкотре, я віршую
Це є талант? Остерігаюся. Та Зверху чую:
Тобі дано… І якось так… Я не блефую…
Це - передслів’я. Тепер вірш про пташинок:
…………………………………………………
ЛЮБОВ Й ПТАШКИ
Пташки співають. Тішаться життям
В малесенькій голівоньці є також почуття
А ми лиш думаємо: всього лиш інстинкт
Та ні, я дійсно бачив, як вони цілуються
Своїми дзьобиками. Хай любов відбудеться
…………………………………………………
Ми – не пташки. Ми – люди. Так вже сталось
Мабуть, панує якась ВИЩА досконалість
Про це нам не дано, на разі, досі знати…
Але, так хочеться, чомусь, мені літати…
