Летіла лелека, летіла здалека,
Летіла зі сходу лелека-душа.
Летіла у край, де висока смерека
Біля хати батьків до неба росла.
Осіла на комин в охайне гніздечко,
І звідти дивилась на рідних батьків.
«Простіть мене мамо, простіть мене тато,
Не няньчить веселих моїх малюків.
Ось ви вже бездітні… Я згинув на полі,
Під кулі ворожі з братами попав.
Я знаю, молили ви іншої долі,
А бій розписався і тіло здолав.
На мене погляньте, я ж тут ось лелека
Вже поряд із вами на ганку стою.
До неба взиває руками смерека,
А я вже у Бога за вас все молю».
Лелека, лелека вернулась здалека,
Вернулась до рідних, до сивих батьків.
А там на війні все росте небезпека
І смерть ще чатує на інших синів.
