Серед чужих, холодних стін,
Байдужих душ, німих картин,
Весела, чи сумна,
Як там вона ?...
Чи вдалим був у неї день ?
Душа наспівує пісень ?
Чи вдома вже чи ще нема,
Як там вона ?...
А за вікном замерзла ніч.
В душі провалля протиріч.
Із снігу й холоду стіна,
Як там вона ?...
Пече у руки телефон.
Гудки із серцем в унісон.
І час крізь пальці ,як пісок.
Ну ось, нарешті є дзвінок...
- Привіт... У мене ?...
Та все ОК.
за струны души ущипнули
Девушка, милая!
Снова я, Тома!
Не могу дождаться, и часы мои стоят.
Да, меня. Конечно, я. Да, я, конечно, дома!
- Вызываю. Отвечайте. - Здравствуй, это я!
Высоцкий 1967
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Обожнюю Висоцького! Аж якось ніяково, що мій вірш нагадав Вам про таку велику людину.
Щоб у серці ніколи не було тривоги ! 
У теперішні тяжкі часи, ще й як ! 
Дякую, що навідуєтесь ! 
Аж якось ніяково, що мій вірш нагадав Вам про таку велику людину. 
Дякую,що читаєте! 
