***
Зачекаю на тебе
На безлюднім вокзалі
Нині вже не суттєво,
Як чогось не сказали.
Не схотіли, не вийшло.
Видно, так було треба
А в садку наша вишня
Вже сягає до неба.
І кошлаті берізки
Вже давно постаріли
Чи жалію? Нітрішки!
Бо жила, як уміла.
Не ховалася в мушлю,
Не лукавила долі.
Від стоклятого «мушу»
Натерпілася вволю.
Берегла сокровенне,
Дещо прагла забути.
Часу стомлені вени –
Обезкровлені пута.
…На безлюднім вокзалі
Наше вчора і завтра.
Безнадійні чекали
На свій рейс. А чи варто?
Рейки далі ведуть
У далеке минуле.
Ними йду, це мій путь,
Сонце знову проснулось.
Що чекає мене
Я не бачу й не знаю,
Та що зло промине,
В тому не сумніваюсь. Щасти Вам.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00