Ця дівчина із квітів та із неба,
Водночас незворушна,наче камінь.
Коли здається Всесвіт проти тебе,
Вона,немовби втілення Нірвани.
Вона,як шифр,як секретний код:
Розгадка сну світобудови.
Вона -синонім всіх висот,
що медом стегон творить всі основи!
Розвіє собою всі сумніви,
Твої "але",не можу" і "навряд"
І заспокоїть твоє серце кулями,
Це твій особистий джихад!
Вона твої муки і світло,
Вона -твоя совість і світ.
Вона -твоя сонячна квітка,
І твій лебединий політ.
Хоча навіщо гадати вперед?
Можливо таких ще багато.
Проте лиш її дикий мед
Ти зможеш запам*ятати!
ХОроше написав ти,Богдане 
Гарна спокусниця, мабуть, коли так пишеться! 
сенкс 
