Мозаїка тіла, яке простріляне упритул –
Соти,
Калібрами 18,5 міліметрів,
Знайомий сотник
Помер саме з таким ливарним запасом
Віри
У власному серці.
Спогади про цю зиму – як чорний
Мелений перець, схожий на
Землю,
Якою осипають труни і оцинковані в
Них тіла,
Дощовий чорнозем із вмістом лаврового
Листя,
Травневої честі,
Гнилих яблук, кунжуту, і шкіри
Маркованої смертю і холодами.
Лямки зав’язані туго,
Кляпи заходять глибоко,
Голки повняться тишею.
Залишаються плями.
Розігріта ніжність білою,
Наче мертве тіло,
Лисицею
Трункує циферблатами
Пам’ять.
