Синій птах у небо злетів,
І пір’я замерехтіло,
Він назустріч вітру летів,
На землю дивлячись сміло.
І враз застиг у повітрі.
Що володар взяв за мету?
А може промені світлі
Свободу дарують святу?
Птах в піднебесній красі
Наче володар змахнув,
І дивувались усі,
Чом назад не повернув.
Невже він осмислив буття?
Але ж повітря лоскоче!
Так! Та кому небо – життя –
Вертатись вже не захоче.
