Як людина відходить і лишає сліди,
Недаремно прожито, хоч пішла назавжди,
Часто пам'ять шукає ті стежини життя,
Щоб побачити кроки, де ходило дитя.
Хтось пройде по тій стежці і, напевно, не раз,
Пронесе чиюсь пам'ять - іншим дороговказ,
В невідомій родині, при чужому столі,
Пам'ять слід чийсь відтворить при інакшій зорі.
Хтось вино розливає за відбиті сліди,
Що лишились на згадку дорогими людьми,
Проголошують тости, п’ють червоне вино,
За слідочки людини, що померла давно.
Коли пам'ять витає, бережуться сліди,
Недаремно прожито, спомин лине завжди,
Якщо пам'ять живе, слід, як карта лягла,
Про людину таку кажуть теплі слова.
Кожен залишає сліди по собі: хтось добрі, хтось не дуже. Тому, треба старатися залишити по собі якнайбільше доброго і світлого, щоб дійсно було що згадати нашими близькими після того, як відійдемо у вічність... Мудрий і повчальний вірш.
