За вікном холодна осінь,
День замріяний в пітьмі,
Вже так у світі повелося,
Що очі наші так сумні.
Що наші зустрічі – це крайність,
Обійми лиш коли одні,
У стосунках лиш незнанність,
І слова у нас – пісні.
Віра наша не згасає
В те, що будемо у двох.
Щастя горе подолає,
Допоможе мені Бог.
Сонце тепле ще засвітить,
Промінь лине вже до нас.
Ну а я готую квіти
І іду крізь сльози й час.
Думка поштовхом гарячим,
Спонукає іти в путь,
Буду я бодай не зрячим,
Та до тебе шлях знайду.
