Три дні і доля вбік летить,
Не повертається,калічиться ,вертиться,
І не знаю,що це серце так щемить,
А життя здіймає темп і мчиться.
З душі той невгамовний чути крик,
Обличчя заливається вже кров’ю ,
Три дні, і все,усе,до чого звик,
Сплило,неначе дощ і мить, любов’ю
Чи варто так любити,жити й цілувати
Щоб щастя терлося об спину,
А потім вмерти,і ні вік страждати,
А своє життя закинути саму в долину.
