Несподівано і невчасно
В мою душу ввірвалась осінь.
І ти знаєш, мені не ясно!
Але байдуже... З мене досить.
Я не буду твоїм коханням
Напиватися, ніби чаєм.
Я не перша і не остання,
Я не стала для тебе раєм.
Осінь вміє вбивати душі,
Почуття розривати навпіл.
І мені вже болить не дуже,
Я втомилась від тебе навіть.
Просто знаєш, усе минає.
Я навчилася не любити.
Осінь все про кохання знає...
Осінь вчить без кохання жити.
зараз стільки віршів про осінь, що я вже навіть якось з обережністю їх читаю... Але цей - цей явно непересічний цей дуже глибокий, незважаючи на сумовитість що ж, як говорить Коля, прийде весна, тож чикатимемо всі (особисто я до осені ставлюсь б-рр, не дуже)
Svetok відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я люблю осінь. Якщо вона не дощова )
ставлення "брр" - це в мене до зими )
Приємно, що тобі сподобався віршик. Дякую.