Нагаптував собі словес незнаних...
Як мандрівник з планети голубів
У світ поринув зваблено-коханих,
Торкаючись очима рукавів,
Плечей і шиї - оспів лебединий!
Та ще - той погляд, марево святе...
Хіба ж він знав, що зовсім журавлиний
Прощальний плач, де маками цвіте?
Хіба ж він знав - посланець кароокий,
Що зовсім інші пахощі земні...
Ламають крила неуважні кроки
І гасять мрії ласощі пісні...
То може краще недосяжні зорі,
Де юні мавки, веселковий спів?
Плекати в серці радісні простори -
Безмежну вірність сивих голубів...
(22.05.12)
Хіба ж він знав - посланець кароокий,
Що зовсім інші пахощі земні...
Ламають крила неуважні кроки
І гасять мрії ласощі пісні...- Земні будні зазвичай далекі від наших космічних мрійливих мандрівок...
То може краще недосяжні зорі,
Де юні мавки, веселковий спів?
Плекати в серці радісні простори -
Безмежну вірність сивих голубів...-для волелюбної творчої людини звісно ж набагато краще! Прекрасна і витончена поезія!
То може краще недосяжні зорі,
Де юні мавки, веселковий спів?
Плекати в серці радісні простори -
Безмежну вірність сивих голубів...
ОДНОЗНАЧНО, ТАК КРАЩЕ, АДЕ ДО ЦЬОГО ЩЕ ТРЕБА ДОВГО ЙТИ ЧЕРЕЗ ТЕРНІЇ БУДЕННОГО ЖИТТЯ І ЛИШ ТОДІ, КОЛИ ОБПАЛЯТЬ КРИЛА, ПРИХОДИТЬ РОЗУМІННЯ, У ЧОМУ СПРАВЖНІЙ СЕНС ЖИТТЯ...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як правило... Маєте рацію, люба Консуело... Та що вдіяти, таке життя...
Дякую Вам...