Ти
прибийся
диким маком —
Сном травневим із пітьми,
Срібним громом,
Раєптахом —
Жур сей обійми крильми…
Щоб
упала я в безодню
розманіжених світів,
Щоб
чужі вітри -
морозні
Не торкнулись
лельних снів;
Щоб неспитеє світання
В чваннім присмерку небес,
мерехтілося
вертанням,
Зісплетінням
вабних верств…
*
Укради
у віщий вечір,
В серця
прещемку яскиню
Де Ярило
розлелечив
Незабудкову долину.
