Первоцвітом розквітає
Кожен день й всі миті
Бо рідніше вас немає
Й сонце у зеніті
І не віднайти сердець
Що будуть тепліші
Бо над вами благ вінець
Вкотре сплівся в вірші
Втрапив я в чужі тенети
Не питайся в мене – де ти
Я тобі не відповім
Бо ще сам цього не знаю
Тінью в полум’ї згоряю
Швидше всіх й передовсім
Не питай мене про роки
Що спіткнулись в мої кроки
Бо я винен в цьому сам
І не стерти божевілля
З мого мертвого сумління
Бо воно віддалось снам
Мріям і безглуздим діям
Що в душі гострим камінням
Простір ріжуть на шмаття
І на жаль не осягнув ще
Де блука доля заклякша
У містах твого життя
