Під Корсунем древнім сивіють могили,
Тут мак пломеніє в краплинках роси.
Де верби плакучі свій сум постелили,
Стоять обеліски, як воїв списи...
О, Корсуню-граде, пишаюсь тобою,
Ти щит Ярослава тримав у руках
І росичів мужніх покликав до бою,
Хай слава твоя не зів"яне в віках!
Ти був оберегом окраїн держави,
Де Русь по Росі утвердилася в них.
Тут половців коні захрипло іржали,
Спіткнувшись на кручах твоїх кам"яних!
Це тут майоріли гетьма́нські клейноди,
Як військо Богдана рушало в похід.
І славу козацьку, і волю народу,
Здобуто звитягою збурених літ.
Не раз ти примножував славу вояцьку,
У битві здолавши фашистів орду.
Звеличуйся в пісні, збагачуйся в праці,
Надійся на долю свою молоду!
І вже, задивившись на води шумливі,
Кобзар у задумі над Россю стоїть.
Ми будем довіку нести шанобливо
Тарасове ім"я в найменні твоїм!
кобзар, який в задумі стоїть над Россю... схоже, це не тільки Тарас Григорович... образ такий... кого ж він мені нагадує поставою своєю іще?... може Вас, пане Дощ?... схоже, що так воно і є...
достойна патріотична лірика...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже чудово написано! 
