Яке чудове, неймовірне, незрівнянне,
І віддане, кохання лебедине.
Вони кохають тільки раз,
Пройде кохання, вони гинуть.
Як жаль, що тільки раз
Вони закохуватись можуть.
Але й за цей єдиний раз,
Вони любов свою доводять.
Єдиний раз в своїм житті,
Вони це все переживають.
Хоча і горді як павичі,
Та хтось помре, інший сльозами очі умиває.
Єдиний раз, оце і все,
І більше їм це не відчути.
Ці почуття, щасливі миті,
Лиш раз вони кохання можуть осягнути.
Чи можемо і ми ось так,
Як лебеді, величні й пишні?
Любить, кохати тільки раз,
Для нас - людей, це не по силі.
Хоча... можливо є й такі,
Та їх всього лиш одиниці.
Казати що я безліч раз кохав,
По правді це усе дурниці.
Отож, кохайте тільки раз,
Воістинно, душевно, щиро.
А інше все, це тільки так,
Було, тільки водою змило...
ID:
248731
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.03.2011 09:45:37
© дата внесення змiн: 17.05.2011 23:08:34
автор: Fagotyst
Вкажіть причину вашої скарги
|
