Несказаннії дірки
Несе Місяць на собі.
Поскидав їх у мішок -
Та й пішов через лісок.
Через ліс пішов дарма,
Бо не зніс того ярма -
Усі дірки розгубив
І засмучений сидів.
Місяць той не розгубивсь -
Розкидав по всій землі
Те добро, що у мішку,
І довів все до ладу.
Тож, тепер бачать здаля
Гори, кратери, моря,
Ріки пишнії, озера
І глибокії печери.
Місяць той, немов ліхтар,
Все освітлює свій дар.
