Ти там у небі. Підкажи мені,
Чому дірки в міцній моїй броні?
Чому, начхавши на усі замкИ,
Я пропускаю біль у ті дірки?
Допоможи у мудрості своїй
Відсортувати брухт даремних мрій.
Із неба бачачи його життя,
Скажи мені, чи вартий почуття?
Мовчиш… Бо знаєш без отих розмов:
Я все одно віддам йому любов…
Каждая встреча это только шаг на пути к своей андроген ной половине и каждый притягивает то, что заслуживает, но за возможность самопознания и самореализации и за посланного нам спутника благодарим Творца т.к. одиночество - вакуум. К чему это я?! А! Просто навеяло. Вы как всегда поэтичны!
Юлія Холод відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
