Оголені нерви благали спокою,
Кричали, як струни, подерті в душі,
Зі злом, що кипіло, не стали до бою
Й, караючись, тіло могли задушить.
За те, що не вміло боротися мужньо,
За те, що скував його біцепси страх,
За те, що не стало із розумом дружньо
І волю роздмухало десь по світах.
Каралось і серце, і билось в потугах,
Збираючи кров у останній удар...
І враз затремтіли окови наруги,
Відчувши грозу, що сходила із хмар!
гроза - від "погрози",
троянда - від "рози",
що десь, в роздоріжжі,
упала додолу,
за межою тіні, за межою колу...
троянда погрози за межами двору...
скрутившись від жару
сонцевих пелюсток -
всихала троянда,
як сонячний сгусток
горячої крові серцевой погрози,
а десь за туманами,
чулися грози....
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
