Білий день убив думки моїх пісень!
Здійнявшись в небо - полетів,
Узнав він все, що знать хотів.
Відкрив нам серце для любові,
Немає там страху і болі,
Літають мрії і думки,
Кохати хочуть і вони!
Сірий день прийшов неждано!
Його хотіли ми прогнати,
Але любити – це страждати.
Було тоді лиш пів на п’яту
Мабуть, ще рано, та кохання –
Воно безмежне і складне,
Нема різниці ніч чи день!
Чорний день на голову звалився!
Неждано, вмить і без питань.
Немає часу для повстань!
Ми стрімко від мети втікаєм,
Своє кохання відпускаєм! Жаль!
Мабуть, нема таких страждань,
Які несе нам ¨чорна дань¨!
