Навіщо Душу віддаєш в полон?
Душа - то мов крилата Птаха.
Коли в польоті - то горить вогонь,
А без польоту не життя, а плаха.
Та не помітно якось,
день за днем
Ти добровільно Душу віддаєш.
Звикаєш грітися чужим вогнем,
Бо власного уже не маєш.
В буденності ховаєшся від істини,
В обов'язок перероста любов...
І в умовиводи барвисті
Ховаєш страх свій,
знову й знов...
Так складно віднайти себе,
Так важко прозрівати,
Так страшно вийти на свій шлях....
Та чи можливо жити й не літати?
