Газети пишуть:буде все погано,
Волає радіо:"на поміч!",
Сьогодні я проснувся досить рано,
Й почув,що президент в нас Янукович.
Продали душу демократи,
За сварками згубили Україну,
Хотів сказать собі:"начхати!".
Та гірко стало за "Вкраїну"
Лежу й дивлюсь на білу стелю,
І лінь мені поворушитись-
Знов погас в кінці тунелю,
Вогник волі.Як з цим змиритись?
Хтось тихенько доторкнувся,
Й сміхом сповнилась кімната,
"Гей,Сашко,ти вже проснувся?
Ну давай вже будем грати!"
Це-племінниця Софійка,
З нею ви ще не знайомі?
Веселитись вона вмійка-
Маленьке сонце в нашім домі.
Й на душі враз просвітліло,
Розчинились сірі думи,
Є в житті і чорно, й біло,
Час для радощів й для суму.
Так важливо цінувати,
Миті,що тобі принеслись,
"Так,Софійко,йдемо грати,
Перший хто?А ну,понеслись!"
