Якщо твій світ безмежно сірий,
І бракує в ньому кольорів,
Поклич мене, і я принесу тобі без міри,
Їх з безтурботних юних днів.
Ящо ж немає в нім кохання,
Любові , ніжності й тепла,
Зови мене, і я прибіжу ще зрання,
І принесу їх, що ледь нести б змогла.
Якщо немає в ньому щастя,
Я знаю, де його шукати,
Лиш простягни свої зап`ястя,
Й дозволь їх ніжно цілувати.
Чому ж так все несправедливо?
Щоб ти була моя кохана,
Мені повірить треба в диво,
Чи щоб тобі було погано.
І я борюсь у двох площинах,
В війні між совістю й жаданням,
Щоб ти сказала:"Мій мужчина",
Готовий зрадити переконанням...
