Летіти,чи не летіти-ось питання,
Сніжинка думала ще зрання,
Ще ж не поснули всі тополі,
І берези ще не голі.
Але ж страшенно так хотілось,
Бо сьогодні воля їй наснилась,
Хвилювалась,шурхотіла,
Не стерпіла й полетіла.
А внизу ішло хлоп`ятко,
Ще маленьке дошкільнятко,
Щось тихцем собі співало,
Й також трішки сумувало.
Аж побачив враз сніжинку,
Й на очах його -смішинки,
Від небаченого дива
Загорілися щасливо.
І сніжинка зрозуміла,
Що є перша, особлива,
Малюку на носик сіла,
Й привіталась галасливо:
"Гей,привіт!Дивись,маленький,
Там за мною, височенько,
Ціла армія сніжинок-
Різних білих намистинок.
Там зірки і зоренята -
Невгамовні бісенята,
Заполонять все навколо,
І заспівають зимнє соло.
Ти чекай. А я...розтану,
У краплинці сонцем стану,
І дощинкою вже літом,
Прилечу до вас з привітом!"
ID:
167630
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 23.01.2010 00:27:39
© дата внесення змiн: 23.01.2010 00:27:39
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
