Думки мої ви пізні думи
Ви ніччю стали по життю
І як проіснував я з вами
Віддав усе я забуттю
Життя безжалісно душили
Дитинство нанівець звели
Хоч раз зібрати мені сили
Щоб оцінити куди йшли
Чом не полишив у дитинстві
Приніс в похилий вік я вас
Прожив би вік я у блаженстві
Та каяття прийде ще час
Наразі душу не терзайте
Подалі йдіть у небуття
Життя візьміть а волю дайте
Назад немає вороття
Життя своє благочинно вів
Ніде віри не цурався
Як не розумію себе звів
Все на краще сподівався
Захисту ніколи не просив
В ангелів та в херувимів
Так сам по собі одним тут жив
В Царстві Божім себе видів
Немає тут праведних шляхів
В серці туга непоборна
Як риску я під життям підвів
Моя ніч стає холодна
У вікна наші все частіше
Хтось зирить а не питає
І все життєво наймиліше
З серця кліщами хватає
Захищу себе знайду змогу
Впустив у душу погань ту
Із грішним тілом вбити зможу
На вівтарі прощення жду
сподобалось
