Земле мила
Земле мила, земле рідна, Мати Україно!
Степи, вечір, та могила, старенька, похила.
Про щось лагідно шепоче вітерець над нею,
Чи про долю у тім раї, що зветься землею?
Крає рідний, край дитинства!
Душенька не знає,
Чи кохає, чи співає?
Ніби все ридає.
Хто ж то взнає,
Та й хто скаже, тобі,
Краю милий?
Мої думи, мов, на крилах,-
В степи, до могили.
До отих хаток, стареньких,
До лелек, над ними,
Рветься серце полетіти,
Думами сумними.
Хай же серце моє плаче,
І душа ридає,
Тільки доленька - додому,
В ці степи вертає!
Вільна пісня нехай лине
Не в чужому краї!
Де так серце не всміхнеться,
Щиро не співає!
