Ще не було снігів, ще не було зими,
І віхола в полях ночами не гуляла.
Удень, серед пітьми чомусь замерзли ми,
І втомлена любов уже не зігрівала.
Та й чи ж вона була, чи просто повз пройшла,
Промінчиком малим за серце зачепила .
Та іскорка мала нам не дала тепла,
Хотіла звеселить, та душу засмутила.
Ще не було зими, хоч літо вже пройшло,
І тихий жаль цвіте, мов пізні хризантеми.
Я дякую за те, що поміж нас було,
У спогадах своїх ми юністю живемо.
