Світ суму, без вогню,
одвічно, сутінки і тління,
на стеблах в стилі ню
сумне цвітіння...
Байдужа, дивна флора
плодить сумне насіння,..
Одвічним було вчора
в сумного покоління...
Сумує вічне надвечір'я,
ні радості, ні кольорів,
птахів нема, нема і пір'я
і невідомо хто здурів...
Світи, що без світанку,
покинуті людьми,
без сліду, без останку...
Та чи були в них ми?
А якщо були, якщо жили,
то там лише світили!
