Стікають сльози із дощем в траву,
Бентежить дотик мою ніжну душу.
В ці миті знов тобою я живу,
А відстані між тим долати мушу.
У шурхоті неквапом плине час,
Я розчинюсь у свіжості прозорій.
Ті спогади про дощ єднають нас,
І гріють нам серця в добрі і горі.
Дослухаюсь дощу й на самоті
Прошепочу, що разом ми до віку.
Ці почуття глибокі і прості...
Цілує дощ мої тремкі повіки...
