Як стало мені добре,
Хоча усе навкруг дуріло,
Не відало, не бачило мене…
Мабуть примара я хоробра
І відчуття ці підозрілі,
Та, звісно ж, все мине...
Болить лиш мить,
Байдужість не лікує
Ні серця, ні душі…
Смерть запитайте,
... жила вона хоч мить,
коли вже так живих
позбавити його спішить..?
