Здається просто все забути
І те, що було зачеркнути.
Неначе вчора то було.
Та вітром щастя віднесло.
Вогонь погас, жар залишився назажди
І поряд ти, твоє тепло.
Вогонь душі в мені.
Тебе нема , це не сказати.
Як важко все це відчувати.
Теплі слова ті назавжди.
І поряд ти.
Не вистачає, все не те.
Лиш думка, там он там він жде.
Он він , он руки простягає.
Він, він виглядає.
Подих томний, вітерець.
І я лечу аж навпростець.
Не він, мені лише здалось.
Він тінь, за мною лиш мандрує
Та тихо пошепки глузує.
Ой, пошепчись.
Ой, зупинись.
До мене хоч на мить вернись.
Очима ще хоч раз всміхнись.
Візьми мене з собою в вись.
Без тебе тут лише зима.
Опало листя, я сама.
Ти є й нема, люблю, молю.
Несу свій хрест.
Вічна душа.
Камінь важкий.
Люблю, живий.
Яскрава хмаринка в обрії зір.
Бездонна крупинка бажань ти і мрій.
Яскравий промінчик в непроглядну цю ніч.
Кохання ж бо вічне , чому ж обірвалось.
Чому те чого так жадали не сталось.
Життя мов та нитка вмить обірвалось.
Чому ми спішили, чому нас тянуло.
Кохання земне нажаль промайнуло.
Як мило торкнулось.
Чисто та щиро.
Цвіло, зізрівало , манило
Й не стало, крилом на прощання вмахнуло і ввись.
Не побачимось, не обнімемось.
Не долюбили. Жити спішили.
Годинник час лиш відбивав.
В димці розтала чатинка душі.
І по крупинці все на руці.
Осінь-зима 2022.
Війна.
