Свіча згорала, тануло життя,
Когось зігріти прагнула і Бога,
Хто запалив , не відала нічого:
Вогонь і сльози як серцебиття
Від полум'я маленького вогню
Втікала ніч, ховаючись, сердита,
Але вона старалася світити:
Їй шепотів вогонь своє:"Люблю!"
Тихо сльозу останню пролила,
Зустріла мить, як народився ранок,
І сонце засвітив новий світанок,
Комусь з життям надію віддала.
Галина Грицина.
