У душі моїй гірко й пече,
Знову мором запахло в господі.
Принесло біду сім’я чуже,
І нема нам спокою відтоді.
Зірвав голос вже до хрипоти,
Болем давить тривога у груди.
Там… на Сході шакали орди.
Й у Печерах потомство огуди.
Та Коваль нам меча вже кує,
Пора сплячих будити з дрімоти.
День Дажбожий надію дає,
Щоб здолали ми всі перешкоди.
