Я послухаю осінь - звучить хай осіння соната,
Прочитаю цю повість, її незвичайний сюжет,
Ця остання печаль, що уже облітає крилато,
Хай для неї слова із подякою ляжуть в куплет.
Буде плакати дощ за вікном - чую я його ноти,
Наче теплий привіт - до скла притулився листок,
Вже минає ця осінь, але ще зупинилась навпроти,
Чи вона передумає і не зробить у Вічність свій крок?
Ні, ця осінь мине, так як все у цім світі минає,
І нема вороття, та чи варто вертатись назад,
Все ж надія живе: я в це вірю, я це відчуваю,
Ще щось буде нове - як мине цей сумний листопад.
Галина Грицина.
Прекрасно!
Звучав вальс... прекрасно. 
