Вже серпень яблуком відпах,
День покоротшав – натомився.
До вирію зібрався птах,
Вагомо сонях похилився.
І небо вже злетіло ввись,
Ключем клекоче журавлиним.
Тривожать серце, як колись,
В вікно заглядають жоржини.
Туман світанок умиває,
І смуток зазирає в очі.
Погожа днина відгорає,
Морозко виглядає з ночі.
