Як непомітно день розтав, –
За обрій сонечко схилилось,
Бузково-синя темнота
На землю тихо опустилась…
Вночі я думала про тих,
Кому в цей час не зовсім добре,
Про тих, кому душа болить
І від тривоги серце стогне.
Так захотілось втішить їх
В обіймах щирої любові,
Забрати весь той біль собі,
Звільнити від печалі й болю,
У радощах, що ожили,
Спалити, в променях щасливих
Отих очей, колись сумних,
І в посмішках привітних, щирих.
13.02.2014
