Якби мені побільше віри
У те, що досі не збулось.
То не ховалася б за стіни,
Чекаючи, що прийде хтось,
Хто захистить від слів останніх,
Покличе вітер забуття,
Пробачить долі покарання,
Забуде, що таке життя.
Проходить вічність, далі буде…
Тримається відважний страх.
Настане ніч і змовкнуть люди,
Схолоне попіл на зірках.
