Мрії, які із мережива виткані,
Нитками із золота вишиті,
Дощами зі срібла оздоблені,
Ранковими росами вкриті.
Та забруднилось мереживо
І розгубилося золото.
Дощ вже стих. Й обережно так
Скапує зі стріх срібне марево.
У серця глибших закутках
Мрія надійно захована
І визирає вона у снах,
Коли вгорі небо зоряне…
