Край столу біла лілія у вазі…
І так п’янкий чарує аромат!
Іде весна у сукні із латаття,
Жасминовий кружляє снігопад.
Ледь чути музику, яка мені шепоче,
Шукає затишок у сонячній душі.
Живу для себе, не рахую дні,
Хоч іноді серденько суму хоче.
Я все ж дивлюсь на лілію, вона
На білу квітку, наче сніг, так схожа.
А за вікном життя іде
І час летить... А може?..
