Хоч дорога моя все пряміша, ясніша і ширша,
Хоч давно вже вона є не стежка неясна в полях,
Та минуле моє за теперішнє зовсім не гірше,
Добре, гарне і світле воно, як Чумацький той Шлях.
І хоча моя дійсність така неймовірно чудова,
Але сни, що я бачу вночі, не тьмяніші за яв.
Є у всього, що маю і мав я, надійна основа —
Ніжні руки Твої і та ласка, що Ти мені дав.
Ти, мій Господи, завжди за мною по-батьківські стежив.
І була, є і буде незмінною милість Твоя.
Через це мої мрії не мають ніяких обмежень.
Через це отакий у майбутньому впевнений я.
Я ішов за Тобою, хоча і не завжди свідомо.
Ти — той світоч любові, мене що постійно манив.
І мене врешті решт ти повернеш до вічного дому
На долонях Своїх, що знайшов я притулок у них.
18.11.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
