І люблю і дякую Тобі,
і люблю і дякую — навіки!!!
Менш би спав,
але звичайне сплю...
Не робив щось —
так тепер роблю, —
що ще прийде в дусі чоловіку?
мені хвіртки
серце відчиняють
тож згорять! —
це я Тебе чекаю
вулиці —
в пісочниці втікають
а будинки теплим обшивають
чи Церкви до Тебе мало
навертають?
може — жля і тля і хна
йдуть?
таж в мені як дзвін!
так калатає
так Тебе чекаю
йдуть піщанії грунтівки
йдуть в ліси
в поля —
і засинають...
Людочка* дитину
випросила в Тебе —
пам’ятає.
19.07.2016
*- племінниця реж. Ковалевича
