Ти, серденько, не плач, ми не самотні,
Є Захисник, що думає про нас.
Він з нами кожен день, то ж і сьогодні,
Терпіння дав і дасть ще прозапас!
То ж будемо Його і дякува́ти,
Вклонятися до самої землі,
Він сили дасть нам душу вгамувати,
Відкинути її усі жалі!
То не жаліємо й себе, всміхаймось
Ось цьому дню, он сонечко яке!
У спокій неодмінно повертаймось,
Бо в нас життя з тобою нетяжке.
Ми маємо і захист, і що з’їсти,
І дах над головою, і тепло.
Бог дав порозуміння усіх істин,
Як на дорозі вгамувати зло.
То ж і не будемо з тобою горювати,
Займемося ділами... Мине час.
Бог дав можливість нам владарювати*...
І, серденько, приніс тобі прикрас!
Ти ж подивись: яке ти в мене гарне,
Любові скільки в тебе і снаги!..
Ти віриш в те, що час іде не марно,
А скільки до життя в тебе жаги!..
Минеться все, що вже так наболіло,
Ти знаєш, що минеться, то кріпись,
Веди себе в цей час лише уміло –
Частіше з Богом думками ділись!
10.03.2017
*"І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим,
за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою,
і над птаством небесним, і над худобою, і над усею
землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі" -
Біблія, Буття 1:26
ID:
722660
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 10.03.2017 12:58:29
© дата внесення змiн: 10.03.2017 13:08:42
автор: Людмила Дзвонок
Вкажіть причину вашої скарги
|
Повчально, 
Людо!
