Подивлюсь до Катеринки,
Вуста кольором малинки,
Така спритненька, світленька,
Та онучка, ще маленька.
А волосся, аж по пояс,
Мама, косу, все запліта,
А на колір, як той колос,
Спілі зернятка у хлібах.
Моє сонечко, ясненьке,
Таке славне і миленьке,
Як волошки, очі сині,
Як погляну,щоб щасливі!
Йдуть старенькі, дуже раді,
Ну неначе на параді,
Це онучка в школу пішла,
Ото втіха, співа душа.
Їм звичайно, насолода,
Українська то є врода,
У сорочках вишиванках,
Усі хлопчики й дівчатка.
Мов завмерло, те серденько,
Лунав дзвоник веселенько,
У клас дружно поспішили,
Вже й за парти всі присіли.
Нехай люди на землі,
Порадіють оцій порі!
Просто щастя, нам дожити,
Із онуками ходити!
Гарнюсінько, Ніночко. Скільки ніжності і любові до маленької крихітки. Пощастило внучці з такою прекрасною бабулечкою. Доброго ранку та побільше радощів від внучат.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!!!Писала те,що в мене на серці.Вдячна за теплий коментар.Ви мені зробили подарунок. А ,як Вам моя проза? Чи ви не захоплюєтесь.... Ще раз дякую!Успіхів і натхнення!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Віталію,в нас іх семеро,вже є і дорослі.Але до всіх ходила на свято .Ще одна маленька лише буде 2 рочки.Не знаю чи доживу,все в руках Божих.Ще раз дякую за підтримку. Успіхів Вам!!!