Подивлюсь до Катеринки,
Вуста кольором малинки,
Така спритненька, світленька,
Та онучка, ще маленька.
А волосся, аж по пояс,
Мама, косу, все запліта,
А на колір, як той колос,
Спілі зернятка у хлібах.
Моє сонечко, ясненьке,
Таке славне і миленьке,
Як волошки, очі сині,
Як погляну,щоб щасливі!
Йдуть старенькі, дуже раді,
Ну неначе на параді,
Це онучка в школу пішла,
Ото втіха, співа душа.
Їм звичайно, насолода,
Українська то є врода,
У сорочках вишиванках,
Усі хлопчики й дівчатка.
Мов завмерло, те серденько,
Лунав дзвоник веселенько,
У клас дружно поспішили,
Вже й за парти всі присіли.
Нехай люди на землі,
Порадіють оцій порі!
Просто щастя, нам дожити,
Із онуками ходити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2016
автор: Ніна Незламна